IЗ ПОВЧАННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА ДIТЯМ



Категории Давня Украïнська Лiтература ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Я, недостойний, дiдом своïм Ярославом Мудрим i батьком своïм i матiр'ю своєю з роду Мономахiв був наречений руським iменем Володимир. Сидячи на санях, тобто збираючись уже помирати, звертаюсь до вас з оцим словом. Дiти моï або хто iнший, слухаючи мою грамотицю, не посмiйтеся з неï, а приймiть ïï до свого серця, i не лiнуйтеся, а щиро трудiться. Що таке людина, як подумаєш про це? Велика розумом людина, та не може осягнути вона всiх чудес землi. Дивiться, як все мудро влаштовано на свiтi: як небо влаштоване, або як сонце, або як мiсяць, або як зiрки, i тьма, i свiтло, i земля як на водах покладена, Господи, завдяки волi твоïй! А звiрi, а птицi рiзнi, а риби всiлякi! I цьому диву подивуємося, як створено людину i якi рiзнi та багатоликi людськi обличчя; якби i всiх людей зiбрати, то кожен має свiй вид i образ обличчя. I тому подивуємося, як птицi небеснi iз раю-вирiю летять, i перш за все до нашого дому, але не поселяються в однiй краïнi, а сильнi й слабi розлiтаються по всiх землях, щоб наповнилися щебетом лiси i поля. Все це дано людям на користь, на ïжу i на радiсть ïм. I знов скажемо: великi блага посланi нам, грiшним людям. Тi ж птицi небеснi, коли ïм звелено, то заспiвають i звеселяють людей, а коли нi — то, маючи i мову свою, онiмiють. Прочитавши отсi слова, дiти моï, похвалiть творця всього земного й небесного, а все, що далi, — то мого слабого розуму повчання. Перш за все не забувайте убогих, а яко можете, по силi годуйте ïх i подавайте сиротам. I вдову захистiть, не дайте сильним губити людину. Хто б не був, правий чи винний перед вами, не вбивайте i не велiть убивати його; якщо i завинив хто в смертi, не губiть християнськоï душi. Якщо ж вам доведеться цiлувати хрест перед братами своïми або перед будь-ким, то перше спитайте свого серця, на чому ви зможете стояти твердо, i тiльки тодi цiлуйте, а поклявшись, не переступайте клятви, бо загубите душу свою. Нiколи не майте гордощiв у своєму серцi i в розумi, а скажiть: сьогоднi живий, а завтра помру; смертнi ми. Старих шануйте, як батька, а молодих, яко братiв. Пам'ятайте, як учив мудрий Василь, зiбравши круг себе юнакiв: при старших годиться мовчати, премудрих слухати, старшим пiдкорятися, з рiвними i молодими мати згоду i бесiду вести без лукавства, а щонайбiльше розумом вбирати. Не лютувати словом, не ганьбити нiкого в розмовi, не смiятися багато. Очi тримати донизу, а душу вгору. В домi своєму не ледачкуйте, а за всiм приглядайте самi, не покладайтесь на тiуна або на отрока, щоб не посмiялися люди нi з дому вашого, нi з вашого обiду. На вiйну вирушивши, не лiнуйтесь, не сподiвайтесь на воєвод; нi ïжi, нi питтю не вiддавайтесь без мiри, нi солодкому сну. Сторожу самi наряджайте i вночi, з усiх бокiв поставивши охорону, лягайте вiдпочивати коло своïх воïнiв, а вставайте рано. Зброю не скидайте з себе поспiхом, не оглянувшись добре. Адже буває, що через лiнь людина зненацька гине. Брехнi остерiгайтесь i пияцтва, i облуди, вiд того душа гине i тiло. Куди б ви не верстали шлях своєю землею, не давайте отрокам своïм чинити зло i шкоду нi селам, нi посiвам, щоб люди не проклинали вас. А куди б не прийшли i де б не зупинилися, напiйте i нагодуйте нужденного. Найбiльше шануйте гостя, звiдки 6 вiн до вас не прийшов: простий чи знатний, чи посол; якщо не можете пошанувати його дарунком, то пригостiть його ïжею i питвом, бо вiн, мандруючи далi, прославить вас у всiх землях доброю чи злою людиною. Хворого навiдайте, покiйника проведiть в останню дорогу, бо всi ми смертнi. Не проминiть нiколи людину, не привiтавши ïï, i добре слово ïй мовте. Жiнку свою любiть, та не давайте ïй влади над собою. Якщо забуваєте про це, то частiше заглядайте в мою грамоти-цю: i менi не буде соромно, i вам буде добре. Що вмiєте, того не забувайте, а чого не вмiєте, того навчайтесь, — як батько мiй, дома сидячи, знав п'ять мов, через те й честь йому була в iнших краïнах. Лiнощi — це мати всьому дурному: хто що й знав, те забуде, а чого не вмiє, того не навчиться. Добро своєю рукою сiючи, не лiнуйтесь нi на що хороше, i хай не застане вас сонце в постелi. Так робив мiй батько покiйний i всi добрi мужi. На свiтаннi, побачивши сонце, з радiстю прославте день новий i скажiть: Господи, додай менi лiта до лiта, щоб я честю й добром виправдав життя своє. Так я кажу, коли сiдаю думати з дружиною, або збираюся чинити суд людям, або ïхати на полювання, або збирати данину, або лягти спочивати. Спочинок у полудень дається людям за труди: пiсля трудiв спочиває i звiр, i птиця, i люди.
IЗ ПОВЧАННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА ДIТЯМ