СМЕРТЬ КНЯЗЯ ОЛЕГА



Категории Давня Украïнська Лiтература ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал I жив Олег в мирi з усiма землями, княжачи в Києвi. I прийшла осiнь, i згадав Олег коня свого, якого тримав здавна у стайнi, вирiшивши нiколи не сiдати на нього. Питав-бо колись волхвiв i вiщунiв: Од чого менi доведеться померти? I сказав йому один вiщун: Княже! Кiнь, якого ти любиш i ïздиш на ньому, — вiд нього тобi й померти! Олег же, взявши це собi до тями, каже: Нiколи не сяду на нього i бiльше не гляну. I звелiв годувати його, i не приводити його до себе. I перебув декiлька рокiв, не бачивши його, аж поки й на греки не пiшов. А повернувшись до Києва i проживши чотири роки, на п'яте лiто вiн спом'янув коня, що вiд нього, як вiщували волхви, мав померти. I покликавши старшого над конюхами, запитав: Де мiй кiнь, якого я поставив був годувати i берегти його? А той каже: Помер. Олег же посмiявся i докорив вiщуновi, кажучи: Невiрно ото говорять волхви, i все те неправда є: кiнь помер, а я живий. I наказав вiн осiдлати коня: Хайно погляну на костi його. I прибув вiн на мiсце, де лежали його костi голi i череп голий, спiшився i, посмiявшись, сказав: Чи не вiд цього черепа смерть менi приймати? I ступив вiн ногою на череп, i, з'явившись iз черепа, змiя вкусила його в ногу. I з того вiн розхворiвся i помер. I плакали по ньому всi люди плачем великим, i понесли, i поховали його на горi, яка зветься Щекавицею. Є ж i досi могила його, зветься могилою Олеговою. А було всього його княжiння тридцять три роки.
СМЕРТЬ КНЯЗЯ ОЛЕГА